Кораблі супутники життя
Їх дорога далека й важка
Бурхливим морем проклята
Немов дорога в забуття.
Штурмуючи хвилі
Омита палуба дощем
Пройшовши сотні миль
Чорним морем.
З вітром на перегонки
З хмарами за руки
Й ті безжальні муки
Й тижні сірої розлуки.
Переслідують завжди
Вічним полумям дощі,
Покривають їх сліди.
Й тихим сном в ночі
Спочивають кораблі.
Такі величні й не живі
А їх покинуті життя, в душі,
У пам’яті моря все вічно молді.
2007 рік.<br>Тарас Четербух
