Вона ходила і не знала,
як дальше їй з ним поступить
Думки у голові лише про нього,
не дали б їй нормально жить
Сходила з розуму вона,
щоразу бачучи його
Занадто був прекрасний він,
щоб розлюбить його назавжди.
І перекреслити усі,
їх спільні спогади прекрасні
Із ним вона і зрозуміла
що може буть вона любима
Її він цінить не за тіло,
і любить теж не за фігуру
А за її тонкі вуста,
що кращі за любу цукерку.
Він так любив її без тями,
що дня не міг без неї жить.
Вона прекрасно розуміла
тепер ні дня їм не прожить
Йому сказать це не могла,
тягар це заскладний для неї був
Але сказать наважилась вона,
щоб не брехать йому ні дня…<br>Diana
