Вокзал для двох, зупинка на узбіччі,
Тайм-аут, щоб набратись сил…
Щоб пригадалося ще раз незвичне,
Крізь дотик чар, крізь сумніви та біль…
Поквапитись, рознести перепони,
Зламати недовіру, відректись –
Від за і проти, всіх страхів і втоми,
Щоби у вирій щастя піднестись.
Мовчати, так, не нарікати –
На всі її емоції, слова…
Бо невідомо, чого ще чекати
Від випадів вразливого єства.
Тримати та не відпускати,
Обіймами, як полум'я і жар!
Вона притихне, схоче заховати усі образи;
Щезне біль і жаль…
Знов путь відкрита, світлі всі дороги,
Вокзал для двох, то стартовий ривок!
Щезають у минуле всі тривоги,
Підйом душевний, знов весни ковток!
ND💗<br>Надія Холод (ND)
