Випадково назви мене чужим іменем.
Щоб я вся з'їжилась, покрилась інеєм.
Скажи що сьогодні я виглядаю вульгарною.
Щоб я більше ніколи не відчула себе бажанною.
Можливо спідниця вище колін тебе все ж дратує?
Чи може виріз на блузці глибокий занадто турбує?
Коли вже почую шо в такому вигляді я нікуди не піду?
Що я твоя власність, я завжди винна,це я кличу біду.
Напевно вечеря сьогодні була все ж не смачною.
І ти незадоволений дурною незграбою, мною.
Чи може до подруги=шльонди піти я не в праві?
Чому не чую таких дорікань? Це так дивно на справді..
Дивно… Невже мої звички тебе не дратують постійно?
І всі ті вечері, що я так старанно готую на смак не лайно?
Не розумію.. Слухаєш про мої проблеми завжди уважно.
Не ламаєш мене щодня, заспокоюєш та обіймаєш ніжно.
Збираєш мене до купи, загоюєш мої найглибші рани.
Я вже починаю думати, що не всі чоловіки – тирани.
І справді мене не обов'язково постійно цькувати?
Невже мене дійсно можна просто так ні за що кохати.
<br>Субота Тетяна
