Паща війни — ненажерливий млин,
котрому все мало і мало для млива…
Ці зустрічі, в кілька коротких хвилин,
до тебе тулюся, цілую, щаслива…
Коротка зупинка, перони, вокзал…
Хотіла сказати багато, не встигла.
Не чула тих слів, що мені ти казав,
до тебе тулюся, цілую, щаслива.
Спливають секунди, останнє прощай,
спраглий цілунок… І вирушив потяг.
Болісно крикнув прощаючись рай…
Сьогодні щаслива. А що буде потім?
Паща війни — ненажерливий млин,
котрому все мало і мало для млива.
А поїзд стояв лише кілька хвилин…
Ці — кілька хвилин і була я щаслива.
03.07.2022
Олена Богуцька<br>Олена Богуцька
