Закрилися очі,не бачили муки…
До сонця знялася з землі…
Не хочу лишить навіть думки
В залитій сльозми труні.
Застелена цвітом далека дорога.
До сонця із тьми! До небес!
Прошу і благаю за тебе я бога…
І твердо рука на ефес!
О, люди, пригнічені страхом…
В очах тільки сум та журба!
А ти, як турботлива біла лелека
Даруєш життя із даля!
Із неба спуститися будеш,
Щоб бути зі мною завжди…
Тебе не забуду і знаю любиш
Приймати любові дари.<br>Світлана
