Боже мій, як хочеться когось небесного.
Як небо блакитного, як небо чесного
Великого як небо, без жодної цяточки,
Що тихо вмер, сягнувши тридцяточки.
І як огидна ця вся слизота,
Що вибралась із глухого болота
Рої мамонщиків і ритуалів,
Рил свинячих з вовчими в парі,
Гей парадників, блудниць і ботів,
Шизофреніків і чорноротів,
Театралів і лібералів,
Наполеонів, неандерталів.
Зично кричать – нічого не чути.
Тільки потік змієвої отрути.
Боже мій, як хочеться когось небесного.
Як небо блакитного, як небо чесного
Великого як небо, без жодної цяточки,
Що тихо воскрес, сягнувши тридцяточки.<br>Ганна Гедзь
