Свіже людське м'ясо вищого ґатунку.
Йому на цьому світі нема порятунку.
Заживе, побаче й вік не буде милим.
Своє тіло постелить немов перський килим.
Буде колись мати гроші, тай любов і славу.
А от в старості заплаче і сяде на лаву.
Стане думати як жити, як з бідами бути.
З часом може якось легше про гроші забуде.
Не в ескорт і не в повії, а любому в руки.
Прирекла своє майбутнє на лютії муки.
Ти ж красива не до скону, а час то минає.
Станеш жити одною й ніхто не згадає.
Ляжеш спати під гранітом чи бронзовим блиском.
Будеш з миром спочивати й з совісті тріском.
Свої мрії поховаєш й закинеш землею.
Домовина буде тобі амбіцій межею.
<br>Котовасія Василенко
