Море соняхів розквітло
На городі біля хати.
Одні стоять собі тендітно,
Інші хочуть сонечко догнати.
Тягнуться вгору і вгору –
Велетенських дубів доганяють.
А потім, схиливши голівки додолу –
Довкола на все поглядають.
Он там одинокий метелик літає,
На квітку барвисту він часом сідає,
Малесенькі крильця свої розправляє
І знову в повітрі стрімко ширяє.
А там – у кущах притаївся павук –
Невинную жертву свою дожидає;
Метушиться заклопотаний жук –
Картоплю він, певно, шукає.
Чорнобривці чогось зажурились,
Бджілка тихенько дзижчить;
Птахи сумним співом залились
І «коник» уже не сюрчить.
Білосніжна хмарина по небу блукає,
Листя жовтіє і сохне зелена трава;
Стиха вітерець холодний повіває,
Хоч сонечко тепле ще всіх зігріва.<br>Галина Савчук
