***

Твоя весна усе-таки мине.
Не зволікай на всю її прожити.
Хвилюй мене.
Цілуй мене.
Чаруй мене.
Люби, магноліє, моє гаряче літо.
Лукавий травень не поверне юність знов.
Але залишиться альтанка край провулка.
Там незгасаюча, нев'януча любов
нам не відмовить в щирому притулку.
Піддурить місяць молоду зорю
невірним маревом святого верболозу.
Тобою до ранкових рос горю.
На зло підступному
травневому
морозу.
Бо ж скоро промине весна твоя,
розквітла за вікном,
магнолія.