Ти варта не квітів

Ти варта не квітів

Ти варта не квітів і не коштовних дарунків,
Заїжджених тостів, віршів неримованих,
Ти варта щосекунди палких поцілунків,
Ти не можеш повірити, що вже давно ніким не цілована.

Твої руки забули що таке мурашине відчуття,
Твій подих давно врівноважений і серце спокійне,
Ти готова чекати хоч і все своє млосне життя
На принца казкового, який вже давно з іншою розгулює спокійно.

Ти живеш лише мріями, що колись щось зміниться,
І чекаєш…чекаєш…чекаєш…
Ти занадто впевнена у тому, що ніколи ніде не подінеться
Та прекрасна леді, яку точно хтось таки покохає.

Ти знаєш, життя нам дане не безкінечне,
Воно тікає щодня кудись неминуче,
Може, досить сидіти і, здається, було б доречним
Вдихнути глибше і на собі відчути бажання рішуче.

Вдихнути на повні груди зовсім інше повітря
Звідусюди ти відчуваєш те щастя,
яке не вимірюється ні в кілометрах і, навіть, літрах…
так прикро, що час не стоїть на місці,

а можливо, це добре, що він крізь пальці тікає…
ти варта не квітів, а почуттів пречистих,
і ти навіть не здогадуєшся про те,
що на тебе вже давно він чекає.