Він знав її тихим вітром в обіймах
Він знав її трепетом у чеканні
Він знав її морем у миті мовчання
Він знав її бурею, тривожною хвилею
Він знав її світанком, як сонце в руках тримала
Він знав її ніжністю, що неба сягала
Він знав її відчаєм, коли не трималась
Він знав її дивною, смішною, наївною
Він знав її без броні
Він знав її іншою.
<br>Тетяна
