***

***
На чорних акаціях білі сніги.
Між нами ріка – ми її береги.
Намарне зима нам будує мости,
Бо я – лише я,
Ну, а ти – лише ти.
Ми – дві паралелі обабіч життя,
Під сонцем на стелі
Сердець маяття
На голій акаціі щезнувших мрій
Укриті снігами німих безнадій.
Відлиги нам вторять з туману:
"Омана!Омана…Омана."

<br>Дмитро Атасов (Урус)