Втомленому воїну

Йому кортить побачити родину,
Утомлену,заплакану дружину,
З великими очима янголятка,
Що йде на руки і говорить татко.
Йому кортить поспати і помитись,
Поїсти смачно борщ і ковдрою укритись,
Йому охота трошки полежати і він лиш просить його не чіпати.
Він хоче викинути з голови картини
Із поля бою де усе в руїні.
Він хоче все забути і заснути
І хоче більше вже ніколи там не бути.
Він мріє про спекотне море й тишу,
Про те як вітер в гамаку його колише,
Але в реальності ці мрії мов піщинки,перед очима танки,кров, руїни…
Він втомився,сил уже немає
Але він бореться бо він боротись має.
Він воїн,він хранитель пам'ятає.
<br>Любава Волошин