Шелестіла верба їм у слід:
Не пробачу поламану гілку!
Там же Мавка спинила свій слід,
Лукаш грав на весні у сопілку.
Навздогін їм стогнала земля:
Я за спалене поле помщуся!
Там де щедро родила рілля,
Пустотою для вас обернуся.
І гриміли у гніві громи:
Вам дощу не пошле більше небо.
Там де дбали й трудилися ми
Ви залишили крах після себе.
Ви вбивали, палили, кляли!
А ми тихо молились до Бога.
Ми за край свій життя віддали.
І за нами тепер перемога!<br>Юлія Посполіта Левченко
