Іскра

Несамовито охопив та запалив
Іскру, яка горіти не хотіла
З собою у подорож схопив
У свій дрімучий ліс, де зірка мерехтіла
Де рясний дощ сльозами лив
Де в закутку душа тремтіла
Де річкою човен з надією плив
Де чаша віри спорожніла
Як промені щастя зловив
Коли душа осиротіла
Як у трясині нечисті – молив
Щоб жити далі відпустила
19.10.2023 / 01:53
<br>Анастасія Мізера