Сідало сонце в прохолоді,
Вже клен не сяяв, не горів,
Тягнулась стежка у болоті
Біля замурзаних тинів.
Підходив вечір тихо, сміло,
Невпинно берег хлюпотів,
І заховалось сонце, сіло,
День, мов сірник, перегорів.
13.05.2024.
Природа
СІДАЛО СОНЦЕ
Автор: 
Ганна Зубко
Ганна ЗубкоПоділитись
Увага!
У вірші “Сідало сонце” поправка.
1-ий ст., 4-ий ряд
…ПОПІД замурзаних тинів.
Прошу вибачення!