Сердечне

Малинові вуста, налиті стиглим медом.
Блакитні, ніби морські хвилі оченята.
Ох,як щебече солов'їним голоском.
Дама серця про кохання – забула вже давно.
Смерті хоче бистрої й забуть блаженство те.
Але чи можна душнити, чи правильніше душити?
На знак кохання, жалити колючками троянд.
Плакати так, щоб подушка була мокра і брудна від сліз.
А потім забувати, вірити обману сердечних утіх.<br>Тесса Мальборо