Кайдани

Не скинули ми кайдани,
І скуті до тепер руки.
І стерті до крові рани,
Обкусані з горя губи.
Не зломлена досі воля,
Та віра потрошку гасне.
Немаєм до скону волі
І тихо в неволі гаснем.
Ридання не чують наші,
Молитви слова не чути,
Прокльони псують нам душі
І як же нам далі бути.
За тереном зір не видно,
Обдерті до крові лиця.
Комусь з нас від цього стидно,
Та може це тільки сниться.
Отримати б кисню трошки,
Ковтнути на повні груди,
Утомі підпишись трошки
І буде нахай як буде.
Без сильними тінями плестись
В буденності потонути,
Сховатись в пустім суспільстві
Про біди усі забути.
Коли не будь все змінити
Ми зможем либонь,невірно.
І будем ходити горді,
І будем ходити вільно