Попіл

він тримав її руками
а вона його вже ні…
бачив хлопець уві сні..
як любила його сильно.
його дівчина в вогні.
і спалили її живою,
наче відьму на кострі.
бачиш милий? я ще поруч!
так кричала із вогню
ось у жарі, я загину
але ти ж мене любив?
знов зима, і знову сніг.
милий, тут я, й тіло поручь.
знову вбита – вже згорівша.
але ж я не та хто треба.
треба та яка щаслива..
ти ж не любиш цю бридоту.
але те, що нам потрібно,
під землею вже лежить.
та любов якої прагну,
мене зрадила як всі.
знов питання, уже друге,
ти ж любив мене, чи ні?..
дні, неділі, місяці,
потім всі вже зрозуміли.
що ніколи в ній не буде,
той прекрасної краси.
бо любові ти ніколи,
своє серце не довіриш.
але ти ж не он той хлопець,
що бачив дівчину у сні.
яка стоячи з ним поруч
все кричала снам.. біжи <br>Anzel