Опівночі

Стрибаєш думками у прірву
холодом, відчаєм
Кожного разу опівночі
Ти сад забуття поливаєш
датами, іменем
Кожного разу опівночі
Я чую слова твого каяття за зраду собі, своїм відчуттям
Кожного разу опівночі
Я бачу тебе дивною сумішшю
тобі так пасує…
Кожного разу опівночі
Я тобі граю, я елегію тобі співаю
може, лиш ехом з прірви ти її чуєш
Кожного разу опівночі
я мовчу, коли
ти
пишеш
вірші