***

У хатині моїй, тиша душі.
Полум'я палало, освітлюючи кручі.
У хатині моїй багато слів, не сказаних,
Без слів, розумів усі пристрасті, своєї душі.
Через безліч років та місяців, полум'я слабо.
Тиша закрила всі печі.
Згасла уся тиша душі, криком у темряві вона була.
Дух чекав дивлячись на тіло,
Казало йому «Вставай, гори, ти ще живий».
І зорі провідні кричали неначе діти,
Чекали своєї тітоньки луни,
Запалало сердце, з тліючого вогню встаючи.
<br>Арсеній