Без весни

Річки, порти, непривітні холодні вокзали,
Такі непримітні, малі часові портали
Сніг і білі казки зими.
Без весни на цей раз, ми самі.
Як кричали, страждали, стогнали
Ми на білих річках, портах, вокзалах
Так і тепер у зниклих залах
Ми самі. Без весни, ми самі.
<br>Мікель Зорянський