Зупинюся на мить…

Зупинюся на мить. Закурю сигарету,
Дивна назва у них—"Я сумую. Пиши".
Легким порухом-змахом руки диригента
Рвуться ніжно-вразливі тонкі струни душі.
Хай летять сірі дні. Хай рве вітер знамена,
Хай несе мою душу крізь себе Десна
Я тобі довіряв. А ти вірила в мене,
Не чіпай те старе. І себе не картай.
Місця зламу, на диво, давно вже не видно,
Навіть вже не болить. Взагалі не болить!
Не чіпай старих тріщин, не рухай молитви,
Ще попереду—вічність. Куди нам спішить?
<br>Мікель Зорянський