Війна… – це горе охопило всю нашу країну,
Бо боремось за волю вже роки,
Незламну нашу Україну,
Хочуть забрати вороги злі.
Тисячами руйнуються людські життя,
І села пустують роками,
Бо люди втомились від такого буття,
Тікають на чужину з малими синами й дочками.
Життя в тій чужині не легке й просте,
Ніщо не замінить рідну хатину,
Та що ще робити як все ще в огні,
Україна палає без зупину.
Горять і борються міста,
А з ними наші захисники-герої,
Руйнуються людські життя,
І тривають запеклі бої.
Тікаючи з-під обстрілів,
З очима наповненим страхом,
Там де керують всі вони злом,
Душа навіюється жахом.
Згадається все тоді як було,
Стежини, поля, річки і лелеки,
Тоді розумієш, що все то життя,
Відійшло у минуле далеке.
Та не втрачаймо віри ми ніколи,
Бо це на користь ворогу піде,
Україна переможе вже дуже скоро,
Повернуться додому всі захисники!
<br>Марія Бабічин
