Йшла похилена старість,
зітхала,
Притомилась, на лавочку сіла,
Свою молодість враз пригадала,
Адже поряд чиясь гомоніла.
Розвівав вітер коси роками,
Ішла молодість, бігла, спішила,
Тепер блудить у снах берегами,
І ще в пам'яті слід залишила.
Пішла молодість, відгостювала,
Лише згадку про себе лишила,
В вікна старість,ішла,поглядала,
Несподівано двері відкрила.
Зупинилась навпроти, в порозі,
По ногах сквозняком, наче,віє…
Снами бігають ноги ще босі,
Не спішить ніде старість,
не вміє.
17.08.2024.
