Стомив ноги асфальт,
землі просять, трави,
Споришевих стежок,
що край хати,
До доріг їм кортить,
що в болоті, пройти
По кривих тих дорогах,
горбатих.
Зняти куряви стовп,
чи залишити слід
В тому справжньому,
у болоті,
Дратував він колись
той щоденний похід,
Забруднитись тепер вже
не проти.
Стомив ноги асфальт,
землі просять, трави,
Зайду в берег, до самої хвилі,
Поміж верб, осоки
заспокою думки,
У калюжі потраплю в долині.
Бачу — все це не те,
знаю — я вже не та,
Справжній слід свій
в селі залишила,
Не ступає давно
в тих дорогах нога,
Усі давність собою покрила.
10.09.2024.
