Розмови наші плутаються знов,
Вчорашній біль ділимо вдвох.
І меланхолія в кінці рядків
Розкриє книгу із твоїх думок.
Шукаємо справжність чи ідеал,
Листки перегортаємо мимохіть.
Ти автограф залишиш між сторінок,
Як на серці невидимий замок.
Теплі слова – це коди до душі,
Що розкривають істини старі.
Між строфами сховаєш почуття,
І оживе забута таємниця дня. <br>Софія Дмитрієва
