В моїй країні помирають діти.
На безлічі могил не вистачає сліз.
Сьогодні білим саваном овитий
Той, що лелека лиш вчора приніс.
І безліч матерів кричать без звуку,
На той світ проводжаючи синів.
За тих, хто так і не пізнав життя науку,
Лунає поминальний спів.
В моїй країні помирають діти.
І кожний чоловік – то доньки син.
Мені сьогодні вранці сонце світить.
За це вчора загинув він, і не один.
Поля вчорашні квітнуть прапорами,
Їх поливають очі матерів.
І я не знаю що надалі буде з нами,
Ми ті, хто надто рано посивів.
В моїй країні помирають діти.
І кожен день = відібрані життя.
На їхню честь, доколе сонце світить,
Тримаймось разом, рідні сестри і браття!<br>Марія Успенська
