Чорнобривців насіяла мати
Для синочка, бо пішов на війну,
Щоби землю свою захищати,
Батьківщину, родину, сім'ю.
Хоч століття нове і сучасні
Технології в світі круті…
Вороги лиш у нас – все ті ж самі,
Ниці, підлі, брехливі і злі.
Вороги наші – дійсно незмінні,
Та незмінні і ми, українці.
Скільки мужності в наших героїв!
Які сильні жінки – захисниці!
То ж і сіє матуся багато
Чорнобривців поля і городи.
Бо ж повернеться донька до хати,
І синочок верне до порогу.
Чорнобривці схилять тоді голову,
Затріпочуть так ніжно листками…
Бо прийшов син з війни з перемогою.
Знову донечка в обіймах у мами.
Сіймо квіти, вони дочекаються
Всіх героїв із фронту, з війни.
Як і мамине серце, хоч крається,
Та дитину чекає завжди.<br>Марина Семйоник
