Слова немають виміру або часу
Можуть поранити або ж воскресити,
Життя не має кольору або
смаку
Проте вимірюється спогадами про літні зливи.
Ці спогади без звуку чи конкретної картини,
Але можуть посипати солі на рану
Та влада над цими складними матеріями
Тільки у кожного з нас в руках – архітектора.
Жити теперішнім, або ж плакать за минулим
У кожної думки є свій незвіданий вибір
Й до чого ж ми все таки готові?
До вічного пошуку чи сталого виміру?
Марія Майкович
