Знову настала осінь,
Вітер листячко зриває,
Несе його до ставка,
Та й в воду кидає.
Осінь, осінь, зорі в небесах,
Стихло, не чуть розривів.
Закричав у небі,
Від ключа відбившись,
Одинокий птах.
Він кричить у небі,
Ключ свій здоганяє.
Не тільки в вирій він летить,
Ще від війни тікає.
Подивились вслід йому
В зорянеє небо:
"Лети, братику, в вирій ти,
В цьому є потреба.
А коли ж ти прилетиш,
Дасть Бог, стане тут тихо.
На поляну сядеш, брат,
Й відійде від нас назавжди
У минуле лихо."
05.11.2024<br>В.Є. Панченко
