Кущ калини

Похилився біля хати кущ калини,
Може, через осінь похилився він ...
Та, напевно, то тягар за болі України,
То за втрати дочок і синів ...

То за сім'ї, за родини, за дітей,
Що тікають від лихого ката.
То за гіркі сльози матерів,
То за сум дітей, бо більше нема тата.

Тяжко тій калині звеселяти
Й милувати око, нести радість всім.
Бо ж вона як та печальна мати
Ніби також втратила синів.

Похилились кетяги - коралі,
Так і нас біда не раз хилила до землі.
Але ми і з гордістю вставали
Тій біді на зло...І поки ми живі

Завжди є надія, що нарешті
Все недобре піде в небуття...
Забіліє білий цвіт калини.
Знову буде радість в маминих очах...