Згвалтована весна

Прийшла весна не вквітчана у
вбра́ння,
Схилила голову, побачивши наш край.
Сказала тихо: – Ось моє послання –
Настане перемога, тільки знай
Яку ціну дають наші герої,
Схиливши голови так низько, до
землі.
Вони ніколи не складають зброї,
Лиш очі їхні стомлені, сумні.
Не бачать зараз як сади квітують,
Як діти їхні вчаться розмовлять
І сльози матерів вони не чують,
Лише в окопах з автоматом сплять.
А у думках завжди лунає слово:
-Ти повернись живим і обіцяй,
Що будем разом ми й обов'язково,
Здобуде перемогу рідний край!