Уже відлетіли замріяні весни,
Немов легкокрилі птахи
І літо квітуче вітри теж понесли
Далеко-далеко кудись.
А вітер життєвої осені віє,
Прийде незабаром сама.
Але відчуваєш – душа молодіє,
Іще далеченько зима.
Колись вона прийде, звичайно й до мене
І зморшками вкриє чоло.
Та холодом серденька хай не торкнеться,
Там затишно й тепло було.
2021 р.
