І одного дня ти впадеш на коліна,
І підійде ворог, скаже, що він друг,
І дім твій тепер — руїна,
А ні, руїна — все навкруг.
І колись ти вже не заспіваєш,
І в рядки не ставатимуть слова,
Дізнаєшся того, чого ще не знаєш,
І мова зійде з язика.
Й у темряві ти запитаєш тишу:
Невже ось і залишилась одна?
Та я себе ніколи не залишу —
Вогонь в душі не згасне, як і я сама<br>Левчук Вікторія
