Казкова ніч

«Казкова ніч»
Місто оповите мглою,
Застрягло у місячній пітьмі,
Десь далеко у казковому полоні,
Місяць розкриває доріжки.
Тихо скрізь, поснули люди,
Пливуть доріжками яскраві зірочки,
А місяць підводиться повільно,
У повній – повній самоті.
Поринув світ у чари ночі,
Немов із місячних тіней,
Виходить казка незворушна,
І сліпить темряву очей.
Вона малює по небу узори,
А все навкруги заринає у сни.
Казкова ніч в містичній таємниці,
Блукає в полотні удалині,
Розносить пісні свої вона чудові,
Сузір*ям втомленим на чужині.
На крилах лебеді нічні,
Відносять у світ казки,
Сьогодні точно не засну,
Не скорюсь я поразки.
Я чую музика лунає,
І десь прекрасний сміх полився,
І шепіт подихом чарівним,
У раз об скло нічне розбився!<br>Федорова Катерина