Згадався сад, у зелень манить,
Городом стежка вздовж веде…
Тривожить душу, зір туманить
Моє минуле гомінке.
На весен цвіт все озираюсь,
Зимові дні поміж снігів,
У літі теплому купаюсь,
В осіннім золоті садів.
Ще б ніжність вітру упіймати
І ласку теплих промінців,
У річки синь позаглядати,
У щебіт тихих берегів.
Стежки відчути під ногами,
Пісками слід щоб в далеч вів,
Тими лугами, берегами,
Туди, де захід рожевів.
18.01.2025.
Ганна Зубко
