В моїй душі розквітають квіти.
Ну і що з того, що скоро зима?
Вони квітнуть тоді, як розтане
Вся лють, і у пітьмі молитва моя.
Та, чи надовго це поле із квітів,
Цей букет з польових легенд,
Буде квітнути в мене у думці,
У серці із усіх моїх меж?
У кожній із квіток, що в полі,
Надія і думка своя,
Свій характер, і колір,
Свій розум на сильних стеблах.
Я багато розкажу тобі
Мій любий читач про те поле.
Та бракує на аркуші слів,
Щоб описати красу,
Всіх тих нескінченно
Красивих ролей!
