На ваших руках кров українських малят, Батьків,
Дідусів.. матерів та солдат.
Ми з вами слов'яни..та різні в душі..Ми хочемо
миру.. А ви навпаки.
Летять в нас ракети.. та кулі летять.. Та ми не
рушимі.. ні шагу назад. Палають лікарні
..будинки.. садочки.. Бо ми рід Шевченка..Від
сина й до дочки.
І синє небо і жовте колосся підніметься з пеплу..
Щоб людям жилося у вільній..славетній ..могутній
країні.. І нас не здолати нікому й до нині.
<br>Валентина Харченко
