Медова ванна й пелюстки троянд,
Відкриті вікна навстіж, поки лиє дощ.
Незбираний у ранок виноград
Не плавиться під сонця жовч.
Лиш стіл, що скатертиною укритий,
Тихенько намагається втікати.
Пориви вітру час від часу
Не можуть йому волю дати.
Такий чарівний літній день,
Та серце тужить в самотині.
Між нами обрій, даль і степ,
І тихий сум на дальніх лініях.
Та, може, час сховає слід,
І вітер наші душі воз’єднає.
Бо навіть там, де небо спить,
Тепло твого ім’я лунає.<br>Ляна
