Забуті мрії

Твій запах жив в моєму серці,
Допоки вітер не подув.
Відкрились навстіж усі дверці,
І запах твій навік забув.
Твій голос жив в душі моїй,
Аж поки ти її не зіпсувала.
Ти не залишила мені і мрій,
Хоча сама ти їх і дарувала.
Твій образ жив у голові,
Блукав думками цілий день.
Твої слова були в моїй крові,
Допоки ти не цілилась в мішень.<br>Анастасія Бондарєва