Зламане світло падає в обрій спогадів,
Скляний світанок мерехтить — колиска вітрів чекає.
Сльоза місячного світла розсипається в мить,
Загублений голос, грім у грудях лунає.
Танець забутих думок розтікається кров’ю сонця,
За горизонтом душі тліє полум’я ночі.
Заблуканий промінь блукає в тінях бездонних,
В пошуках світла, що втрачене між порожнеч.<br>milahvl
