День у дощі, на диво, гарний,
У неба сірості
чарівність пролягла,
Біліє цвіт рясний, туманний,
Росте, густішає трава.
А дощ іде, струмочками стікає,
Полощуть пір'я дикі голуби,
В нім вітерець туди-сюди ганяє,
Наче калюжі хоче обійти.
Дощ за вікном
до шибки все тулився,
Краплі за краплями повзли,
Падав слізьми,
немов у дім просився,
У прохолодної гостюючи весни.
03.04.2025.
Ганна Зубко
