У тіні твоїх очей я знайшов силу,
Ти був для мене тим, хто вірив у мрію.
Ніколи не втрачаючи світла в темряві,
Ти йшов вперед, не боючись болю й змін.
Тепер, коли тебе немає серед нас,
Я знаю — твоя віра не зникне з часом.
Ти навчив мене, як стояти, коли падаєш,
Як жити, коли здається, що все втрачаєш.
Твоя сила — в кожному слові й погляді,
В твоєму сміху, у тій самій вірі.
Ти з нами, хоча тебе немає тут,
Ти живеш у серці, що не забуде цей шлях.
І коли ти поглядав на небо в тиші,
Воно стало твоїм домом, твоєю вітриною.
Твоя любов до нього була безмежною,
Ти мріяв, що станеш частиною його висоти.
Тепер, коли ти став одним із зірок,
Твоє небо — там, де безкраї простори.
Ти вільний, і твоя душа літає,
Небо стало твоїм місцем для вічної любові.<br>Микита Литвиненко
