Любов, любов, любов — це страта,
Тіло в кайданах, душа у полоні.
Вогонь у серці, але він не зігріває,
А палає, розриваючи на частини.
Любов, любов, любов — це біль,
Вона розтирає рани, мов камінь,
І кожен погляд — це крик у тиші,
І кожен дотик — це розрив на скалці.
Любов, любов, любов — це безодня,
У ній ми тонемо, не знаючи краю,
Але немає сили втекти,
Бо вона тримає, мов страх, який не минає.<br>Микита Литвиненко
