Вечір землю вкрив вуаллю,
Тиха ніч ступає вдаль.
Зорі в темнім небокраї
Розсипають дивну сталь.
Вітер шепче ніжні співи,
Обіймає верховіть.
Місяць сріблом ллє мотиви,
В серці тишу будить вмить.
Світ заснув в обіймах мрії,
Світло тане у імлі.
Вечір – це казковий привід
Загубитись у собі.<br>Нечипоренко Вікторія
