Вона те що потрібно тобі,
Відірвешся й ночі, й дні.
Нарешті у рідних доріг,
Як черешня почервонів.
До неї принаймні слова
І ідеї незламні – аншлаг.
З усієї поваги з повагою.
Ти б співав й співав б їй.
А вона б зіграла тобі,
Струна на руці,
навколо себе саме таку хотів.
Одна на увесь світ,
Лунає у сні
Голос з неба вустами, такий як її.
Це не знову, це буде в останнє.
Із любові здобудуть – кохання.
Чорноброве то чудо з зарані
По діброві тебе поведе.
Нема мови – споруди не камінь,
Що було раз, то буде з роками.
Майже вчора ті губи торкались,
Немовби з небес увесь день.<br>Феодот Січневий
