ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Лірика життя    ожила

ожила

я не можу забути,
але можу простити,
і так мало вже бути,
і так мала прожити.

я не можу сльозити,
але можу сміятись,
і вовчицею вити,
і як кішка загратись…

я не можу здаватись,
але можу встояти.
нема права ховатись,
тай не хочу ховати.

не могла, та забула.
що могла, те простила.
я нарешті відчула –
що живу, що ожи́ла…

01:24, 16/01/2020 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)

Автор: Olivia Home
🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]