Цілую твої вуста
Щораз із думкою
Щоб ти не забував
Карбую свій відбиток
В просвітах памʼяті твоєї
Буть може, сильніші почуття
Ускладнюють життя
В іншому разі не зрозуміти
Які чортяки туманно мліють
Запрошуючи в танець болючих слів
У світ непевних махінацій
І непокорних докорів сумління
Я доторкаюся до тебе
І все зникає…
Вихором щезли таргани
Тримаєш погляд
Твій, нестримний
Бурхливий як той вітер в морі
А за очами буря
Була б я капітаном – мене б залило
Відкинувши далеко за штурвал
Та придавивши щоглою
Залишивши все, як було до
А я стою
Все ще стою та млію
Так дивно прокидатися
Бовтаючись в безмежжі
Видив та реальності
Все той же час
Навіть хвилина
Ти пригортаєш мене сміливо
Без слів тулюсь
Я розчиняюсь в штормі добровільно
Щораз прощаючись з усім
Що колись набула <br>Невідомий користувач
